Я стою на углу тусклой улицы, окутанной туманом и незавидными лужами. Меня трясет от топтушек, я словно агрегат. У меня в кармане лежат монетки и несколько купюр мизерного достоинства. Жизнь гопника нелегка, но я знаю, что скоро все изменится.
Моя душа охвачена жаждой. Жаждой, которую можно утолить лишь кладами, закладками, находящимися в черном рынке наркотиков. Моя вера встречает свет в жестоких и холодных аллеях, где крутятся темные личности, готовые продать мне отдых от тяжелой реальности.
Спустя несколько бесконечных дней борьбы с собой, я наконец-то нашел связь, которая могла снять клад для меня. Дрожащей рукой, я передаю волшебный предмет, который открывает врата в новую жизнь. Это метадон.
Мечта была так близка, что я уже почувствовал, как тяжелый камень с груди медленно отлетает. Я принимаю свою дозу и мой организм погружается в новое состояние, в мир, где ничто не имеет значения, кроме самого наслаждения. Внутри меня раздается хруст, словно я погружаюсь в мир чистой радости и безмятежности.
Это было то, что я так долго искал. Мое тело и разум пропитываются блаженством за счет этого агрегата. Все беспокойства и страдания теряют смысл. Я стал номер один в этой жестокой игре.
С каждой новой дозой, я все больше погружаюсь в мир закрытый для обычных людей. Я строю свои планы, выстроенные на вере, что метадон станет моим рулевым. Он приведет меня к невероятным свершениям.
Кикер кокаин добавляет огня в мою жизнь. Природная энергия пульсирует во мне, и я готов взорваться. Я ощущаю себя богом, контролирующим каждый шаг, каждую секунду своей жизни. Я стал самым опасным агрегатом в этом бетонном джунгле.
Но со временем, я понял, что этот мир закрыт от меня. Я стал проклинать эту зависимость, которая сжимала мою жизнь в карман. Мое стремление снять именно этот клад обратилось против меня, и я попал в вечный круговорот.
Белые ночи сменяли черные крашеные дни. Горький привкус поражения заполнил мое сознание. Моя душа превратилась в городское кладбище, где полно брошенных надежд и сломанных мечтаний.
Я встретил человека, который предложил мне руку помощи. Я решил довериться ему. Внутри меня огонь снова начал гореть, но теперь он был чистым, без горечи и фальши. Я согласился, и мое путешествие началось. Вместо топтушек и закладок, я начал искать смысл жизни, настоящую свободу и истинное счастье. Я должен был преодолеть физическую и психологическую боль. Но я был готов на все ради своего будущего.
Меня учили новым навыкам, помогали мне находить внутреннюю силу и преодолевать собственные демоны. Я ощущал, как они покидают мое тело, словно отпускают меня, освобождают от оков наркотиков.
С каждым днем я становился все сильнее и увереннее в своей способности преодолеть свои старые привычки. Я перестал жаждать топтушек, закладок и номера 1.
Сегодня я вижу мир совсем по-другому. Я стараюсь быть для них поддержкой, которую сам так долго искал.
Моя жизнь больше не заполняется темной глубиной и безысходностью. Она наполнена надеждой и оптимизмом. Я снова верю в себя и в свои силы.
Но иногда, когда ночь становится слишком темной, когда привкус прошлого обожжет внутренние стены, я вспоминаю этот мрачный период своей жизни. Я благодарен за возможность пережить его, потому что только благодаря ему я смог обрести себя.
И так, я продолжаю свой путь, борясь с искушением и стремясь помогать тем, кто оказался в такой же западне, как и я. Может быть, кто-то из них, как и я раньше, будет стоять на углу одной из этих самых улиц, и я буду тем человеком, который предложит руку помощи.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |